РІДНІ КРАЄВИДИ
Ледве дихнуло весняним теплом — набубнявіли на деревах бруньки, ось-ось виткнуться листочки. Усе в природі прокидається, оживає, мовби земля прибирається в коштовні шати.
А ген, у ліску, заголубіли проліски, зайнялися фіолетом гострі шоломи рясту. Понад озерцями, понад розливами в левадах жевріють перші квіточки. Ти стоїш перед цим раннім дивом, і складаються тобі рядки:
Квітень приплив у човні,
перейшов усім шлях уповні,
голубий його човен
ранніми квітами повен.
Ледве пташок він зачує,
найкращі квітки за пісні подарує.
О-о, ті пташки, мабуть, ніколи такі веселі не бувають, як зараз. Радіють, що повернулися з далекої дороги, радіють, що добре їх зустріли на рідній землі. Пересвистуються шпаки, витинає круті колінця дрізд, заливається співом зяблик. А онде — журавель обізвався раз, удруге, втретє, але наче різними голосами. Ти дивишся в небо, а попід хмарами двоє — журавель і журавочка. Мовби танок якийсь водять у небі і курличуть. Але не так сумливо, як восени, а заклично, бентежно, переможно: повернулися!.. Веселики любі!
Майнеш за село, і тебе зачаровує небесний переливчастий дзвіночок — висить угорі на невидимій ниточці. Зривається, падає, та його підхоплює хтось — і він дзвенить знов. Жайвір. Такий малесенький, а такий голосний...
Пройшов трохи — озимина зеленіє, а там, удалині, мов острівець, три тополі височать у полі, вибирають собі весняну барву. А людей скільки усюди — і малих, і дорослих! Слухають жайворових пісень. Та й робота у полі на порі стала.
Ти знаєш, що більше так не повториться. Цвістимуть квіти, співатимуть пташки, заходитиме сонце, але вже по-іншому, хай там краще чи гірше, але ж не так...
Отож пильнуй, як іде весна, придивляйся до її чарів, прислухайся до її голосу й ходи. Примічай, чим напуває вона землю і як голубить сонячним промінням, легеньким вітерцем.
Дмитро Чередниченко КВІТЕНЬ
День у квітні довше сонцем квітне.
Сніг розтав на вигрітій землі.
Малюки на ручаї блакитні
паперові носять кораблі.
Хоч немає ні дощів, ні зливи,
квітень-місяць — справжній водолій.
Він вихлюпує річок розливи,
підмива пісок береговий.
Підпливають верби кучеряві,
і синіють луки заливні.
Та на змоклій лісовій галяві
засиніли проліски дрібні.
І безлиста розцвіла ліщина,
загляда сережками в потік.
Заквітчатись поспіша вільшина...
Ліс— неначе весняний квітник.
Валентина Ткаченко
Як ти розумієш вислови: День у квітні довше сонцем квітне; Підпливають верби кучерявії
Чому квітень-місяць — справжній водолій? Як про це сказано у вірші?
До іменників ручаї, верби, проліски, ліщина добери з вірша прикметники. З якою метою їх ужито?
Вивчи вірш напам'ять.
Природа звучить безліччю голосів. І лише чутливе вухо здатне їх розрізнити. Звуки природи можуть багато розказати нам, викликати різні почуття: здивування, захоплення, радість... А буває, що шум, гуркіт, свист природних явищ лякає людей.
Прочитай, як по-різному у творах описано звуки вітру, грому, дощу, голоси дерев, птахів.