Моє село давній і неймовірний відбиток стародавньої історії. Воно невеличке, але має величезний шарм, який відчуваєш з першої хвилини перебування в ньому.
З давніх-давен у наших предків повелася добра традиція - вифарбовувати хати і паркани в яскраві кольори. Тому, коли потрапляєш в нашу маленьку казку, відчуваєш себе в країні Див.
Моїм улюбленим куточком є ставок. До нього веде витоптана роками стежка, з усіх боків її квітнуть маки, волошки й зеленіє трава.
На березі мого ставка ростуть ветвисті іви, під якими вдень можно сховатись від палючого сонця. Там завжди тихо, лише чутно як плещеться чиста, як скло, водиця. Навесні і влітку там можно погодувати качок із каченятами. Для цього я купую, або беру с дому половину хлібину, та хутчіш біжу до них. Вони, здається, вже запам'ятали час, в який я до них ходжу, і виглядають мене, весело крякаючи.
Коли мені сумно, або хочеться залишитися одному, я йду туди, і ця чародійна краса мене заспокоює.
А взимку ми разом з друзями влаштовуємо там каток. Зими в нас холодні, ставок замерзає і на ньому безпечно кататись.
Моє мальовниче село - найкраще місце на світі, я люблю його, та пишаюсь його красотами.