Полліанна - дівчинкою-сиріткою була.
О, доленько! Без мами і тата лишилась вона.
Любові жадала, бо самотня була, хоч
Любов'ю сіяла, любов'ю жила
І всіх в радість, гру чудову, навчило дівча.
А тітка Поллі теж самотня жила.
На щастя, добра доля з племінницею звела.
Нарешті, ніби від сну пробудилась вона,
А дім її звеселів, ніби там оселилась весна!