Читали ми про тебе на уроці. Легенда крізь віки дісталася до нас. Скажу відверто, що обурювались всі. Хіба є злочином – в уяві оживити мишеня з багряного кленового листочка?!
Чому тебе боявся твій сусід, мені вже зрозуміло. Він був звичайний, у наші часи ще кажуть "сірий". Твоя фантазія, яскравість, небуденність його лякала. Це зовсім не провина. У нас це зветься "креативність" чи творчість небайдужої душі. Таких людей, як ти, не так уже й багато, їх називають "білими воронами".
Поганий той закон, який карає беззахисну дитину-сироту лише за те, що не така, як інші. Але втішає, що в скрутну хвилину ти мала рідну душу й захисника, грайливий чорного кіта, який допомог тобі протистояти буденності і сірості, уникнути безглуздя вироку.
Дорога Анна, я бажаю тобі залишатися завжди яскравою і творчою особистостью і ніколи не втратити своєї неповторності.