Неподалік біля тополі стоїть дівчина, ховаючись від поглядів людей.
У вічі одразу впадають рани на руках. Видно, вона кріпачка і важко працює кожного і дня.
Років їй біля 20, невисока. Через важку щоденну працю постава не така пряма, дівчина стоїть згорбившись. Вона обійняла тополю і співає якусь українську народну пісню. Видно, що тема їй близька, бо на обличчі видно весь біль, який вона постійно приховує.
Та незважаючи на це, обличчя її сяє красою і ніжністю. У карих очах якийсь незрозумілий блиск і тепло, які так і притягують до себе. Тільки поглянувши у них, хочеться весь світ перевернути заради дівчини. У її погляді є щось незрозуміле, незвичайне, горде. Над очима тоненькі, як ниточка, чорні брови. Маленькі губи червоніють, як калина восени. У неї маленький носик, який підкреслює ніжність її обличчя.Темне волосся зібране в косу.
Дівчина одягнена в подерту спідницю й стару, вже давно не білосніжну, вишиванку. Черевиків немає, вона стоїть босоніж. Але, все це не заважає їй залишатися надзвичайно привабливою.
Отже, незважаючи на важку роботу і складне життя, дівчина-кріпачка залишається привабливою і красивою.