У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці. Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям. Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів. Вважалося, що саме «якась пакость» може переутворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився у дукати. Ось який щасливий Павлусь! Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину. Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.