Настала зима. Принесла з собою багато снігу та снігових заметів. Замела будинки і дороги, а воду в річці перетворила в лід.
«Всі бояться зими: - міркував хлопчик Саша, сидячи біля вікна, - звірі в лісі ховаються, пташки відлітають у теплі краї, а я не боюся!»
Саша вирішив піти у двір погуляти. Він одягнувся потепліше: шапка, комбінезон, рукавиці, валянки - все одягнув, як казала мама. Саша був слухняним хлопчиком.
У дворі було багато дітей. Настя, Соня і Сергійко разом з батьками ліпили сніговика; Тимофій грав з татом в сніжки, а Юля каталася на ковзанах. Саша хотів грати з ними разом і не міг вибрати з ким. Сашкові стало сумно. На вулицю вийшов гуляти Сашин тато з близнюками Сонею і Матвієм і запропонував усім місці побудувати велику гірку і всі погодилися. Діти допомагали возити сніг на санках, дорослі лопатами робили рівну насип. Старалися всі.
Гірку зробили. Гірка вийшла велика, дуже висока, висока - превысокая. Першим з'їхав Сашин тато, щоб перевірити гірку на безпеку і міцність. Потім він пояснив дітям, як треба кататися з гірки, а ще розповів про правила поведінки на гірці, щоб не було травм і ніхто не розбився.
«Мій тато-самий розумний», - подумав Сашко й радісно з'їхав з гірки. Потім покотилися близнюки Соня і Матвій і всі інші. Діти каталися по черзі, як велів Сашин тато.
А батьки дивилися на своїх дітей і раділи. Всім було весело. Це зима принесла такі зимові забави для дітей і дорослих, і тих, хто не боїться морозу.