ІБуло колись — в УкраїніРевіли гармати;Було колись — запорожціВміли пановати.Пановали, добувалиІ славу, і волю;Минулося — осталисяМогили на полі.Високії ті могили,Де лягло спочитиКозацькеє біле тіло,В китайку повите.Високії ті могилиЧорніють, як гори,Та про волю нишком в поліЗ вітрами говорять.Свідок слави дідівщиниЗ вітром розмовляє,А внук косу несе в росу,За ними співає.
Було колись — в УкраїніЛихо танцьовало,Журба в шинку мед-горілкуПоставцем кружала.Було колись добре житиНа тій Україні...А згадаймо! Може, серцеХоч трохи спочине. /123/