Шлюбна дипломатія київського престолу
C:\Documents and Settings\User\Рабочий стол\vladimir-velikiy1.jpg Правителі Русі-України в період її найвищої єдності та розквіту (Х-ХІ ст.) блискуче володіли мистецтвом політичного управління, вміли визначити основні політичні проблеми та знайти способи їх розв’язання. Однією із важливих складових «мистецтва державної справи» вони вважали «оволодіння землями та їх охорону».
Функція управління Київською державою належала єдиному лідеру – Великому князю, який був центром прийняття рішень. Він обирав собі помічників для здійснення внутрішньої та зовнішньої політики.
C:\Documents and Settings\User\Рабочий стол\i_001.jpg Зокрема, Володимир Великий (979-1015 рр.) та Ярослав Мудрий (1019-1054 рр.) значну увагу приділяли формуванню зовнішньополітичних союзів для забезпечення стабільного існування держави та її процвітання. В Русі-Україні дипломатія мала значну вагу, у тому числі така її форма, як «шлюбна дипломатія».
Через шлюби, які укладались між правлячими династіями, європейські(та і азійські) правителі знаходили підтримку серед держав свого кола.
Серед перших 4-х дружин князя Володимира Великого дві були іноземками: чешка та болгарка. А, взагалі, Володимир Святославич в дохристиянський період свого життя, за свідченням літописів, мав 800 наложниць з різних земель, які проживали в трьох гаремах під Києвом. Приймаючи хрещення, князь Володимир одружився з дочкою візантійського імператора Анною.
Європейські правителі вважали за честь поріднитись з київським престолом