Антон дуже сильно сміявся з Андрія, що той у калюжу впав. І коли вони вертались додому Антон довго сміявся над цим випадком, і сміючись не замітив перед собою величезну калюжу з болом й впав в ню. Він був таким брудним, що його було не впізнати. Правду в народі кажуть: "Сміється той, хто сміється останній"