– Ну начебто десь на Кавказі.
Думається, що так може відповісти на питання більшість освічених людей. Для цього не обов’язково знати спеціальну літературу або навіть прочитати поеми Вольтера, І. В. Гете, Дж. Байрона, П. Я. Чаадаєва. Можна просто взяти енциклопедію і впевнитися. І питання вичерпано. Про що мова?
О, мова багато про що. У всякому разі, для тих, хто цікавиться історією, географією. Звичайно, скептик може заперечити: та це міф незапам’ятних часів, швидше за все ніякого Прометея взагалі не було. А якби й був, то довести це неможливо, та й не потрібно це нікому, який у всьому цьому сенс?
Добре, давайте поставимо питання обережніше: де давні греки поміщали ту скелю, до якої, за велінням розгніваного Зевса Гефест прикував Прометея? Пустельна дика місцевість на самому краю землі, в країні скіфів. Суворі скелі заходять за хмари своїми гострими вершинами… Далеко за скелями видніються снігові вершини Кавказьких гір, повиті легким серпанком. Ніколи ще не ступала тут нога людини. Сюди-то, на край землі, привели слуги Зевса окованого ланцюгами Прометея, щоб прикувати його незламними ланцюгами до вершини скелі.
Що ми все ж виразно дізнаємося від стародавніх про місце, де був прикутий герой? По-перше, це була ненаселена місцевість на краю тодішньої ойкумени, десь на Кавказі. По-друге, місцевість належала до земель скіфів («Скіфська пустеля»). Кавказ величезний. Скіфи (або кіммерійці – їх попередники) неодноразово проникали через хребет в Закавказзя і Закаспій, але на Кавказі не жили. Мешкали вони в північному, степовому Передкавказзі. Простори ці безбережні, але звернемо увагу на те, що в ряді джерел йдеться про приморську місцевість, а в деяких вказується навіть, що скеля розташовувалася над морем.
Втім, навіть якби не було прямих вказівок, треба було б обмежитися приморською смугою, бо греки і наприкінці І тисячоліття до нової ери оселялися тільки в певних місцях східного узбережжя Понта Евксинського (гостинного), а вже в II тисячолітті до нової ери, коли Понт для них був Авксінським (негостинним), вони тільки короткочасно висаджувалися на його берегах (пригоди Ясона в замку Еєта в Колхіді навряд чи тривали більше декількох тижнів або місяців). Але ми маємо і прямі вказівки на розташування місця покарання Прометея на березі.
Отже, скелю Прометея треба шукати на чорноморському березі, на кордоні Скіфії і Кавказу. Такий простір тільки один: на південь від Кубанської дельти, десь в районі нинішньої Анапи. Місцевість низинна, рівнинна, тільки південніше починаються гори. І там з’являються скелі.
Логіка наукового аналізу (та й цікавого сюжету) вимагає зупинитися і обговорити інші варіанти вирішення, а заодно пошукати підтвердження нашої ідеї.
Тема прикутого до скелі велетня, який рве свої ланцюги і стрясає землю, присутня в епосі багатьох народів Кавказу. Звичайно, з місцевими варіаціями і якоюсь конкретикою, в першу чергу географічною.
Зазвичай велетня поміщають на пануючу над округою гору. У кабардинців, черкесів і абхазців це Ельбрус, у грузин – Казбек, у вірмен, природно, Арарат. Є й місцеві вершини начебто гора Фішт на Західному Кавказі. Але всі ці перекази порівняно пізні, і в них дослідники бачать тільки дивергенції прадавнього міфу.
Місце дії міфу було фактично забуте вже задовго до початку нашої ери. Про це свідчить той факт, що за часів Олександра Македонського (IV століття до нової ери) греки переносили назву «Кавказ» на азіатські хребти. Такий багатознаючий і сумлінний географ, як Страбон (I століття до нової ери), будучи сам уродженцем причорноморської Малої Азії, не сумнівався в тому, що Прометей нудився на Кавказі, але про конкретний район уявлень не мав. Що вже говорити про римлян. Ось, наприклад, начальник римського флоту Арріан, об’їжджаючи в II столітті нової ери фортеці східного Понту, повідомляє на шляху з півдня до Діоскуріада (нині Сухумі): «Нам показували одну з вершин Кавказу – ім’я вершини Строве, – на якій, за міфологічними переказами, Прометей був повішений Гефестом за наказом Зевса».
Ясно, що вже на початку нашої ери завойовники (слідом за аборигенами) смутно собі уявляли дійсний стан місцевості, де розгорталися події. Безсумнівно, що Колхіда і навколишні її гори ніяк не могли служити сценічним майданчиком хоча б тому, що тут скелясті гори не підходять до берега. І нехай не вводить нас в оману в цьому сенсі фраза дочки колхідського царя Медеї: «Недалеко від нас над піщаним морським берегом нависла та скеля Кавказу, до якої за велінням Зевса Гефест прикував Прометея». Звичайно, Колхіда знаходиться «недалеко» порівняно з батьківщиною аргонавтів Арголіду, з Геракловимі стовпами (Гібралтар), та навіть і з Геллеспонтом (Мармурове море). Для нас важливіше тут те, що Медея знає не тільки про скелі Прометея, а й про її знаходження над піщаним морським берегом.