Енеїда" — твір епічний. У цій поемі розповідається про події давньої минувшини, про визначних історичних та міфологічних осіб, але розповідається в жартівливому (бурлескному) тоні. До того ж усі герої переодягнені в український одяг. Тож це травестійна, набагато осучаснена поема. Створена вона Іваном Петровичем Котляревським — зачинателем нової української літератури, за мотивами одноіменної поеми Вергілія.
Після зруйнуваня Трої греками молодий троянський цар Еней, "забравши деяких троянців, осмалених, як гиря, ланців, п'ятами з Трої накивав", щоб збудувати нове царство в Італії. Був він "парубок моторний і хлопець хоть куди козак, удавсь на всеє зле проворний, завзятіший од всіх бурлак", з яких, власне, і складалося його військо. Енеєві козаки слухали свого отамана і любили його, бо він хоч іноді і був до них суворий (взяти хоча б епізод з вивченням троянцями латинської мови), але частіше був добрий: радився з деякими, наприклад, з Невтесом, якого Котляревський прозвав Охрімом (з ним він не тільки радився, але й слухався його), не скупився на могорич, збори починав, "горілку, пиво, мед і брагу поставивши перед ватагу", бігати по вечорницях і пиячити дозволяв скільки завгодно, та й сам не відставав від своїх вояків, з якими йому довелося розділити усі пригоди під час тривалої подорожі: і дворічне гостювання в Карфагенської цариці Дідони, проведене в бенкетуванні і гулянках, і поминки батька в Сицилії, проведені так само, і підпал флоту одразу після поминок, і усі шторми і бурі на морі, в яких він втратив багато друзів, і війну в Італії, коли, закінчивши тривалу мандрівку, прибув туди. А деяких зустрів навіть у пеклі і в раю.