Кохання цих людей не могло бути довгим з багатьох причин, серед яких головними були дві: Фауст та Маргарита були зовсім різного характеру та протилежного духовного складу, по-перше. По-друге, життєві цінності у них були також зовсім різні. Маргарита, вихована у бюргерській родині на суворих засадах, була простою, набожною дівчиною та хотіла такого ж звичайного простого сімейного щастя. Тоді як Фауст хотів пізнання життя, пізнання неба та землі, природи речей та почуттів. В неї палке серце на першому місці, в нього там же - допитливий розум. До того, чому вона надавала великого значення - чесність, вірність, релігія - Фауст відносився набагато простіше. Тільки коли з його причини вона скоїла злочин, він став потроху розуміти, що ці поняття, її цінності, можливо, навіть більш достойні ніж його власні. Тому з цього боку не можна говорити, що їх кохання не могло тривати довго. Адже саме загублена ним Маргарита випрошує прощення його душі в кінці твору. Кохання продовжується, хоча і не на землі.