Вогонь:
Шипить, злиться, води боїться.
Червоний гість дерево їсть.
Лишає він страшні сліди,
Усе він пожирає.
А як даси йому води –
Відразу помирає.
Вода:
Мене п’ють,
Мене ллють,
Усім потрібна я.
Хто я така?
Без рук, без ніг, а цілий світ пройде.
Відома звіку рідина, усяк її вживає.
Буває хмаркою вона, сніжинкою буває,
Бува, як скло, крихка, тверда –
Звичайна, підкажіть -
Повітря:
Куди ступиш – всюди маєш, Хоч не бачиш, а вживаєш.
Воно таке велике, що займає цілий світ, воно таке маленьке, що в найменшу щілину зайде.