Сюї́та (фр. suite), первісно (16 століття) цикл танців, у 19 — 20 ст. циклічна музична форма, складена з кількох контрастних частин.
Термін «сюїта» був уведений у другій половині XVII століття французькими композиторами. Барокова сюїта складалася з чотирьох частин — алеманди, куранти, сарабанди і джиги. Пізніше в сюїту вводилися і інші танці, зокрема менует, гавот, пасп'є та буре. Німецькі композитори нерідко вводили на початок сюїти увертюру.