З самого ранку почав дути вітрюган, а потім ще й задощило. На узлісся вийшов великий ведмедище. Він голосно рикнув і попрямував в напрямку села. Бідні люденьки побачили його, злякались і заховалися в домівках. Гримів грим і людям здавалося, що їхні двері чіпляють когтищі дикого звіря. І так пройшла доба. Лише вранці, коли вийшло сонце, і перестав дути вітрюганище, люди вийшли на двір і зрозуміли, що страшний ведмедище пройшов повз домівок людей.