Вивчаючи українську літературу, я помітив, що жодні події у нашій складній, але героїчній історії не лишилися без відображення у літературі. Славетне козацтво, діяльність відомих історичних осіб, повстання, гіркі та трагічні події війни або чужоземного поневолення — все знаходить своє відбиття у творах наших письменників або у народних творах. Я думаю, це цілком природно: людина має висловитися, коли їй щось болить. Так само і народ висловлюється шляхом створення творів, тоді стає ніби легше. Січові стрільці — це непересічне явище в історії України. Коли відгриміли події революції 1917 року, в нашій країні запанував справжній хаос, влада переходила з рук у руки, все постійно змінювалося. Різні сили боролися між собою — хто за владу та панування, а хто за правду та життя народу.
Січові стрільці діяли під проводом своїх керівників Євгена Коновальця та Андрія Мельника. Внаслідок їх дій 14 грудня 1918 року було відновлено УНР. Про діяльність січових стрільців дізнаємося з історичних книжок, але ж то тільки сухі факти. Багато чого можна дізнатися також з так званих стрілецьких пісень. Ці пісенні твори дуже своєрідні. Часто в них використовуються суто фольклорні елементи та образи-символи: червона калина, буйні вітри тощо. Головним мотивом стрілецьких пісень є глибокі патріотичні почуття. У складні історичні часи січові стрільці по-справжньому вболівали за зміни на краще, за стабільність та добробут в Україні. Вони вірили у краще майбутнє та готові були боротися за нього. У стрілецьких піснях висловлюється палке бажання бачити свою Батьківщину незалежною, багатою, квітучою державою. Часто оспівуються стрілецькі ватажки. Це були віддані своїй справі люди, готові віддати власне життя за своїх товаришів та за долю України. Стрілецькі пісні пройняті патріотизмом, сміливістю та завзяттям.
Мені дуже подобаються стрілецькі пісні, бо з їх допомогою ми можемо дізнатися набагато більше про історію нашої Батьківщини. До відомих нам дат, подій та фактів додаються почуття, переживання людей, що творили нашу славетну історію. Вони постають у нашій уяві немов живі, і ми пишаємося ними.