Віра в Бога та дотримання Божих заповідей споконвіку лежали в основі виховання українців. Повага до старших, любов і злагода в родині, піклування про менших братів і сестричок, виконання справ по господарству — всього навчала українська сім’я. Впевнена, що саме так жила більшість українців. Не хочу навіть вірити в інші стосунки в родинах, як от у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». «Люби ближнього, як самого себе», — повчає християнська мораль. Навчає цього і великий письменник, хоча прямо про це не сказано.
Вічною вважають проблему батьків і дітей. В усі часи існував певний бар’єр між молодим і старшим поколінням. Історія стара, як світ: немає щастя і злагоди, бо немає грошей. І хоча Кайдаші — люди заможніші, наприклад, від тих же Балашів, але зароблені вправним Стельмахом гроші не можуть втриматися в руках господаря — тікають до шинку. Простора українська хата з новими образами, великими вікнами стає малою з появою першої ж невістки. Саме з приходом Мотрі виникають сварки та бійки: за мотовило та різний дріб’язок. Здається, що ніколи не припиняться такі війни. Під впливом Мотрі навіть Мелашка перетворюється на лайливу і злу жінку. Вона починає розмовляти тією ж мовою, яка зрозуміла і доступна Мотрі, — лайкою.
У наш час багато сімей, де стосунки невістки і свекрухи схожі на ті, котрі описує письменник. Але ніколи не треба забувати, що краще поступитись чимось заради злагоди в родині, ніж постійно сваритись та битися. Зараз теж кожен намагається влаштувати тільки своє життя, захищає тільки свою власність. А коли люди все поділяють на «моє» і «твоє», вони стають егоїстичними, грубими, черствими.