Поширений у нашому краї і оспіваний в народі барвінок здавна. Значне місце як символ займав він у віруваннях давніх слов ян, насамперед у Київській Русі. З тих пір вічнозелений чагарни-чок назавжди увійшов у побут, звичаї та обряди нашого народу. Рослина, щедро оспівана у фольклорній творчості, має багато символів. Перш за все барвінок символізує віру в свої сили, всепере-можність природи.
Барвінок — також і символ краси. Здавна вважалося, що рослина дарує дівчині вроду. Дівчата на Україні колись умивалися напаром із барвінку; «Десь ти мене, мати, в барвінку купала».
Рослина ця не тільки декоративна, пісенна, а й цілюща. Згадки про її лікувальні властивості сягають сивої давнини. Барвінок був відомий античним лікарям.
Багато повір'їв і легенд складено про барвінок у середньовічні часи, коли ця рослина вважалася загадковою, чаровладною. Існувало, наприклад, повір'я, що досить чоловікові й жінці з'їсти листок барвінку, як між ними спалахне палке кохання. Казали, що ця рослина оберігає від нечистих сил та чаклування. Барвінок вішали над дверима й вікнами, щоб злі духи не проникали в дім. Як пошановували цю рослину, свідчить і такий звичай — її ніколи не викидали на смітник, а тільки у воду, щоб вона не загинула від спраги.