1) Стомившись, день схилилась на плечі. Спізнившись мову плакали німії, і раб, стрічав надію в безнадії. Горобці ганяючись один за одним шугали в гіллі, й оббивали крильцями листя. Славко лежав на вигрітій сонцем траві і, спершись на лікті, байдуже дивився в чисте поле. Усяка пташечка, радіючи співала. Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й короткі ноги, дуже швидко бігає. Вона, не звикла сидіти, склавши руки. Умовк кобзар сумуючи: щось руки не грають.