— Байдуже, — сказала вона, звертаючись почасти до себе самої. — Коли вирушаєш на пошуки щастя, то радше перестаєш зважати на дрібниці.
— Я тут саме для того, щоби поприбирати! — закричала вона на Хаула.— Тоді вам доведеться підшукати собі нову життєву мету, — сказав Хаул.
У цю мить Софі була на волосок від того, щоби втекти з дому і вирушити на пошуки щастя, але вчасно згадала: вона ж найстарша, тож їй однаково нічого не світить. Вона зітхнула і взялася прикрашати чорно-білий капелюшок.
— Невгамовна стара дурепа, норовлива Софі, — сказав Хаул. — Чи правильно я припускаю, що ви повертали ручку на дверях чорним донизу і потикали туди свого довгого носа?— Тільки палець, — з гідністю відповіла Софі.
— Я найстарша! — верещала Софі. — Я невдаха!— Дурниця! — крикнув Хаул. — Ви просто весь час про це думаєте!
— Думаю, тепер ми всі повинні жити довго і щасливо.Софі подумала, що він таки справді цього хоче. Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати.