Ліс-основне багатство зони мішаних лісів.
Ця зона знаходиться на півночі в межах південної частини Поліської низовини, займає близько 20 % території України і простягається зі сходу на захід більш як на 550 км, з півночі на південь — на 150-200 км. В названу зону входять частина Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської областей, а також відносно невеликі території Львівської, Рівненської, Тернопільської і Хмельницької областей. Південна межа Полісся проходить по лінії Устилуг — Рівне — Шепетівка — Житомир — Київ і далі на північний схід.
Зона характеризується низовинним, рівнинним рельєфом, значною зволоженістю земель та наявністю заболочених масивів і боліт, відносно великими запасами водних ресурсів, у тому числі і ресурсів прісних поверхневих і підземних вод. Середньорічна кількість опадів становить 600-700 мм, більша частина з них випадає влітку. Полісся, особливо західне, — одне з найбільш зволожених територій України. Саме у його межахсконцентрований основний обсяг робіт з осушувальної меліорації. Переважають дерново-підзолисті та болотяні грунти. Відносно великою є лісистість.
Полісся — найбільший нагромаджувач прісної води в Україні. Є ряд прісних озер, у тому числі великих. Позитивний баланс вологи сприяє тому, що більша частина поверхневих вод надходить у систему Дніпра та використовується для потреб виробництва і населення центральних і південних вододефіцитних районів України. Охорона водних ресурсів набуває тут першочергового значення. Тому дуже важливо не допустити переосушення меліорованих земель Полісся.
Провідне місце у структурі земельних угідь належить орним землям (близько 40 %). Далі йдуть ліси та чагарники (30 %) сіножаті і пасовища (20 %), болота (2 %). Зона мішаних лісів — важливий район сільськогосподарського виробництва.
За внутрішньотериторіальними відмінностями природних умов та ресурсів зону змішаних лісів поділяють на ряд фізико-географічних областей: Західноукраїнське, Житомирське, Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське Полісся. Найбільш загальні ознаки, за якими розрізняють названі області, полягають у тому, що із заходу на схід зменшується кількість опадів, абсолютна відносна вологість повітря і грунтів, знижується заболоченість території, лісистість, зростає континентальність клімату, падає питома вага лук та пасовищ, збільшуються площі орних земель.