У 1764 р. в Лівобережній Україні, яка як автономія входила до складу Російської імперії і мала офіційну назву Малоросія, імператриця КатеринаІІліквідувала гетьманство, започаткув ав- ши процес знищення особливостей її політичного, адміністра тивного і культурного розвитку. З цією метою вона призначила для управління Лівобережною Україною відомого російського полководця П. О. Рум’янцева. За 25 років його діяльності Лівобережна Україна без будь-яких видимих потрясінь була інкорпорована до складу Російськ ої імперії. Такий успіх політики російського уряду в Україні був заб езп ечений умілою адміністративною діяльністю П. О.Рум’ян- ц ева — Президента Малоросійської колегії і генерал-губерна- тора краю. Одним з перших дослідження діяльності П. О. Рум’янцева в Лі вобережній Україні започаткував відомий історик, археограф і архівіст О. М.Лазаревський1. У 1866р. у передмові до праці «Обозр ение Румянцевской описи Малороссии» він проаналіз ув ав орга- ніз аційну діяльність генерал-губернатора при підготовці і пров е- денні опису, постановку ним мети і завдань та дав йому оцінку2. Діяльність генерал-губернатора Малоросії П. О. Рум’янцева і надалі привертала увагу О.М. Лазаревського. Вчений збирав матеріали про нього протягом всього життя і не маючи часу підготувати дослідження через свою зайнятість по службі у Київському окружному суді і Київській судовій палаті, намагався привернути увагу вчених до цієї історичної постаті. У 1887 р. у листі до відомого історика-аматора Г. Милорадовича він писав: «…когда и кто напишет книгу о Румянцеве?Я бы отдал тому все собранные мною матеріалы на обработку которыхъ времени нетъ и не будетъ»3.