А) частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу):аби́що, аби́як, аніскі́льки, анітро́хи, анічогі́сінько, анія́к, деда́лі, де́коли, де́котрий, де́що, чимале́нький, чима́ло, щове́чора, щогоди́ни, щоде́нно́, щодня́, щодоби́, щоду́ху, щонайкра́щий, щопра́вда, щора́зу, щоси́ли, якби́, якнайшви́дше, якомо́га, якщо́ та ин.;
б) частки би (б), то, що в складі сполучників та инших незмінних слів (щоб, якби́, немо́вбито, ні́бито, або́що, то́що) і частку же (ж) у складі стверджувальних часток авже́ж, ато́ж (див. ще § 35);
в) частку -ся (-сь) у зворотних дієсловах: буду́ється, наї́вся (наї́всь);
г) частку -сь у складі займенників і прислівників: котри́йсь, яки́йсь, яка́сь , яке́сь, хтось, щось, десь, коли́сь;
ґ) частку не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) як префікс, тобто коли слово без цієї частки не вживають:неві́льник, него́да, неду́га, не́жить, немовля́, нена́висть, не́ук, невгаси́мий, незліче́нний, невпи́нний, невсипу́щий, нега́йний, нена́висний, ненаста́нний, непохи́тний, нестя́мний; невдо́взі, неви́нно, невпи́нно, незаба́ром, непору́шно, несамови́то, несказа́нно;
д) частку не з дієсловами, які без неї не вживаються: нево́лити, незчу́тися, нена́видіти, нестя́митися, або яким вона надає нового значення:незду́жати (хворіти), непоко́їтися (хвилюватися), несла́вити (ганьбити).