Кохання – дійсно дивовижне почуття. Про нього так багато сказано і написано, але до тих пір, доки сам не закохаєшся, зрозуміти його неможливо. Кохання може здолати всі перешкоди на своєму шляху, якими б складними вони не були. Здавалося б, смерть перемогти неможливо, але завдяки коханню стає реальним навіть це.
У літературі дуже багато написано про всеперемагаючу силу кохання. Візьмемо, наприклад, драму-феєрію «Лісова пісня» Лесі Українки. На мою думку, цей твір – просто гімн коханню. І хоча Мавка і Лукаш так і не залишились разом – завадила сіра буденщина та неспроможність Лукаша відірватися від матеріального та земного – але ж, незважаючи на це, кохання перемогло. Недарма Мавка говорить:
Ти душу дав мені, як гострий ніж
Дає вербовій тихій гілці голос.
Дійсно, кохання нездоланне. Мене вражає порівняння, яке використала Леся Українка у наведених рядках. Адже кохання – це не лише свято, це і невгамовний душевний біль. Душа співає і плаче водночас. Але вона є! І саме у коханні це розумієш найкраще.