Прослуживши в москалях, Прокіп повернувся до дому. Устя його зустріла радо. Поки він був на службі, та не покладала рук, тяжко працювала, але була щаслива. Хлопець пішов й собі шукати роботу, став він ковалем. Через рік змогли Прокіп і Устя переїхати в окрему оселю і жити удвох. Згодом в Усті народилася Анастасія. Хоч і тепер багато працювали, але кожен день проходив радісно. Ось воно – життя на волі!