Мені здається, що людство прагне винайти ідеал, протягом усієї своєї історії.
Звертаючись до літератури і мистецтва, ми можемо спотерігати, як
поняття ідеалу змінювалось у різні епохи. А найголовніше, що люди прагли
свій ідеал створити, уявити, побачити. Це відбувалося в літературі,
скульптурі, живописі. Так виникли ідеальні образи. Але вони ідеальні для
митців, які їх створили, і не завжди збігаються з нашими уявленнями.
Люди мріяли і про ідеальне суспільство. Але ідеальної епохи або
ідеального суспільного ладу винайти так і не вдалося. Ну що ж, можливо,
це ще попереду. Але, я впевнена, що ідеал, отой взірець досконалості,
кінцева найвища мета-промінь, є у кожної людини. Мої прагнення цілком
реальні. Я не чекаю ідеального суспільного ладу, бо розумію, що
суспільство – це люди, а ідеальних людей не існує. Тому я прагну досягти
нормальних людських стосунків у своєму найближчому оточенні. І якщо
кожна людина прагнутиме того ж самого, то, можливо, наше життя буде
кращим. Отже, щодо моїх ідеалів…
Мої ідеали – це моральні якості, мої і моїх друзів, моїх батьків і
моїх дідів, словом, близьких мені людей. І ці ідеали не однобокі, вони
мають взаємозв’язки з різними галузями життя. І навіть те, яким я уявляю
своє майбутнє – це мій уявний ідеал.