Життя є молодість, труд і любов.
Молодість, як дивовижний рубін, мусить горіти на серці. Усе життя людина лише шліфує грані своєї молодості. На
заході днів вона засяє нестерпучим блиском. І погасне. Бо другої молодості
немає у світі.
Труд, як материна рука, веде нас по
стежці. Він є вірним другом. Він не зраджує. У радісній
знемозі він пахтить, як дорога.
Любов. Відчуваю її, як дорогу, теплу
долоню на голові. Вона перебирає моє волосся, лоскоче мене за вухом, ніби я
якесь маля. Вона — щось таке, що підносить людину вгору, і завмирає в неї дух. Вона
знає такі таємниці, що від них розривається серце, як стигла слива, надвоє.
Скільки людей співало їй! А вона, пишна, сходить, сонцем іде на небо, світить,
б’є в очі, як у глибокий колодязь пустелі. І молодість дзвенить.
(За Ю. Яновським)