Швидко минає час.Старіють і йдуть ветерани Великої Вітчизняної війни.Нам,правнукам героїчного покоління переможців,здається,що війна була так давно.Але чим далі відходять в історію події того грізного часу,тим віразніше постають вони в пам'яті ветеранів.Дуже часто,вітаючи родичів і друзів зі святом ,ми бажаємо їм мирного неба над головою.Ми хочемо ,щоб їхні сім'ї не піддавалися важким випробуванням війни.Війна! Це слово несе за собою море сліз,страждання,втрату дорогих нам людей,переповнює наші серця болем втрати.Звідусіль,де йде війна, чути плач і огушливі вібухи,які розривають людям душі і серця.Велика Вітчизняна війна — одна з найтрагічніших періодів в історії нашої Батьківщини,вона забралажиття мільйонів людей,змусила зіткнутися у страшній боротьбі народи різних країн.На наше велике щастя ми знаємо про війну лише з кінофільмів та літературних творів.Коли говорять про Велику Вітчизняну війну ,завжди звучать слова про те,що війна не обійшла стороною жодну радянську сім'ю.Одного разу дід розповів меніісторію , яку почув ще від свого батька,я пам'ятаю цю історію до сіх пір.Перший у житті бій,команда - “В атаку!”.З німецької сторони відкривається шквальний вогонь.Коли прадід зрозумів,що атака захлинулася,відстань до лінії вогню було меньше,ніж до свого окопу.Навколо нікого.Упав за віпадковий пеньок.Стогін поранених далеко позаду... Поки лежав,німці його пеньок перетворили на потерть.Цей віпадок навчив його точно зваженої обмеженості,і тільки завдяки цій науці він потім віжив у м'ясорубці(так він називав війну).Я пишаюся тим,що мій прадід був актиіним учасником Великої Вітчизняної війни і зробив гідний внесок у перемогу нашого народу.