Этот роман - вторая книга дилогии известного украинского советского
писателя о Т. Г. Шевченко. Она продолжает и завершает изображение
страдальческой жизни великого Кобзаря, начатое в романе "Сын воли". Годы
ссылки, освобождения и трудный путь к бессмертию в терновом мире
самодержавия легли в основу книги.
Чогось було сьогоднi йому так важко дихати. Гадав, тому виною задуха в
хатi Лазаревського, - де вiн пробув години двi, не бiльше, - й тепер, уже
надворi, в холоднiй, сiрiй мжичцi хапав повiтря жадiбно, як риба, викинута
на суходiл. Такого з ним ще не траплялося. Хворiв не раз, звичайно, але
щоб так давило груди... Може, тому виною лiкар? "Тарасе, вам поберегтися
треба, полiкуватися!.." - сховав пiд брови очi. Цей Едуард Барi нагонить
страху на будь-кого, знайде в тобi хворобу, хоч ти як дуб... Навiщо дався
вислухати!.. Ну, занедужав трохи, ну, схуд, змарнiв... Ось вирветься на
Укра©ну - i все мине!.. Ця мжичка, i ця Нева, з яко© тягне холодом, неначе
з льоху, хiба уже одному тут вкоротили вiку... А вiн не дасться, дзуськи!
Майне собi на милу рiдну землю, оселиться бiля Днiпра, в сво©й сосновiй
хатi, посадить вишнi, яблунi... Примружив очi - й тихо йому пахнуло
цвiтом, пробiг вiтрець, торкнувшись його чола. Ударила об берег хвиля...
Глухо, аж нiби гнiвно... Що це з його Днiпром?.. А-а, то Нева. Вона весь
час розбурхана, неначе прагне вирватися iз кам'яного жолоба, яким ©©
скували люди... Вирватися... Чомусь усе частiше зринав це рiшуче слово в
його думках...
Минув свою домiвку й вийшов на спорожнiлу набережну. Безмовнi вiчнi
сфiнкси похмуро щулилися в густiй моквi. ╞м, певно, також мариться тепло
та сонце, рiдний далекий край...
На тому боцi рiчки ледь-ледь проблиску╨ ряд лiхтарiв. А