Немає нічого дивного в тому, що серед усіх жителів певної країни найбільшої поваги часто удостоюються письменники. Ці творчі люди, як правило, дивляться в глибину душі людини, а тому добре розуміють сутність численних представників народу, та й сам народ в цілому. Читаючи їх твори, можна зрозуміти мотиви дій представників народу, найрізноманітніших, здавалося б, людей, які, тим не менш, об’єднані однією ідеєю, вірою, однаковими бажаннями і переконаннями. Завдяки всьому цьому поширеною стала думка про те, що творчість Тараса Шевченка посприяло тому, що українська душа повною мірою влилася в загальний потік культури людини.
Час від часу можна почути, що революційних і демократичних письменників в часи діяльності Тараса Шевченка було не так і мало. У той же час жоден з них не зміг досягти того, чого досяг цей український письменник. Особливо добре письменник міг описувати важку долю скривджених людей, тих, хто ненароком оступився в житті, не зміг вписатися в якісь соціальні норми або не впорався з певними важкими життєвими обставинами. Демократичність літератури Шевченка виявилася також і в тому, що він показав життя тих людей, про долю, думки і переживання яких до нього ніхто навіть і не замислювався. Висока значимість підняття таких тем у творчості цього українського письменника і зробила його великим на весь світ. На підтвердження цієї величі твори українського автора були переведені на практично всі мови слов’ян, а також на інші мови, навіть такі екзотичні, як в’єтнамська, японська та мова хінді.
Втім, як здається особисто мені, основна причина величі Тараса Шевченка в тому, що в його творах він чітко показав і дав зрозуміти всім своїм читачам, що українська нація дійсно існує і буде завжди продовжувати існувати. Незважаючи на те, що багато вороже налаштованих народів прагнули до того, щоб поневолити українців, повною мірою їх асимілювати з наданням меншого обсягу прав, наші співвітчизники ніколи щиро не погоджувалися з цим, продовжували свою національно-визвольну боротьбу, щоб досягати вершин успіху в ній і наближати націю до формування повноцінної національної держави.