Одного разу почався сильний дощ. Спочатку декілька, а потім більше й більше падало крапельок на землю. Вони немов раділи своєму падінню. Згодом ціла вулиця ледь не пливла по воді. Одна краплинка легко приземлилася і впала у джерельце. Вона вже була майже на дні, як десь далеко побачила світло. Їй стало цікаво і вона подалася туди. Там краплинка побачила фабрику, на якій виготовляли ліки. Вона вскочила в одну пляшечку і побачила те, чого ніяк не сподівалась. На неї дивились такі ж, як вона краплинки і усміхались. Вони розказали їй про себе і про їхню важливу роботу (адже з них виготовляють ліки). З того часу вони потоваришували.
Після того, як друзі-краплинки попали в аптеку, лікарства для полоскання горла купив чоловік в якого захворів хлопчик. Коли хлопчик полоскав горло вода потекла по трубі в каналізацію. Краплинці так сподобалося те, що вона допомагає діткам лікуватись, що вона знов захотіла потрапити на фабрику. Побачивши на березі жабку вона почала просити в неї допомоги. Жабка погодилася їй допомогти. Вони йшли і йшли і побачили пікнік.
Там сиділо четверо дітей. Одна дівчинка сміялась і почала давитись. Краплинка дуже захотіла їй допомогти. Вона і її друзі з такою силою стрибнули дівчинці в рот, що проштовхнули їжу. Тепер краплинка з своїми подругами живуть і гуляють по небу. Коли вони сміються, то просять сонечка посвітити проміння на землю, а коли сумують то просять вітру і падають дощиком на землю. Тоді вони відвідують жабку. Потім повертаються додому. А на небі світить сонце. З'являється веселка.