Іменник
Розбір іменника як частини мови
1. Слово. Назва частини мови.
2. Початкова форма (називний відмінок).
3. Власна чи загальна назва, назва істоти чи неістоти, конкретний чи абстрактний, матеріально-речовинний, одиничний чи збірний.
5. Число.
6. Відмінок.
7. Відміна, група (якщо є).
8. Особливості правопису.
9. Спосіб творення.
10. Синтаксична роль (якщо слово подається в реченні).
Зразки розбору
Українська пісня може кожне серце полонить (М. Рильський).
Пісня — іменник, поч. ф. пісня, загальна назва, назва неістоти, слово з конкретним значенням, жіночого роду, в однині, в називному відмінку; І відміна, м’яка група; пишеться без ь; слово непохідне; у реченні виступає підметом.
Серце — іменник, поч. ф. серце, загальна назва, назва неістоти, слово з конкретним значенням, середнього роду, в однині, в знахідному відмінку; II відміна, м’яка група; пишеться без д (відбулося спрощення на письмі та у вимові); слово непохідне; у реченні виступає прямим додатком.