Нещодавно в підручнику з української мови я побачила(в) дуже чудову картину Антона Монастирського під назвою "Запорожець".
Антін Монастирський - народний художник України. Антон жив і працював у Львові.
На картині зображений замислений запорожець похилого віку з вольовим обличчям, постава в запорожця трохи нахилена, ніби він над чимось замислений. Чолов'яга з задумливим виразом обличчя. Очі чорні, а погляд суворий та зацікавлений чимось. Волосся в того запорожця темне та у формі оселедця. Губи красиво закриті пишними вусами. Ніс довгий та з горбинкою, і він трохи загострений. Одяг красивий, і по ньому одразу видно, що це одяг справжнього запорожця, це підкреслює його овечий кунтуш чорного кольору, біла сорочка та червоний жупан та шабля з золотим малюнком, яка одразу викликає до себе увагу.
Ця чудова картина викликає в мене сум, бо коли дивишся на цю картину, здається, що в цього чоловіка - запорожця щось трапилось, і щось дуже недобре, бо коли щось недобре, то сум наступає несподівано!
Пишіть не пожалкуєте, мені за цей твір 12 балів поставили))) Сподіваюся, що я Вам допомогла