А Антуан де Сент-Екзюпері у своїй знаменній казці "Маленький принц" сказав: «Найголовніше — те, чого очима не побачиш». Що є найголовнішим у нас, чого ми не бачимо? Душа? Щира краса людини насправді непомітна. Але якось же вона виявляється.. У милосерді, чуйності, здатності любити та поважати… Лише внутрішня краса є справжньою. Коли ми збагачуємо наш життєвий досвід, коли ми робимо висновки та виправляємо помилки, коли ми звикаємо дбайливо ставитися до навколишнього світу та оточуючих нас людей, лише тоді ми розкриваємо найгарніші свої риси та світимося істинною красою. Такі люди навіть зовнішньо здаються більш привабливими, бо ми відчуваємо інших людей своєю душею, а вона ніколи не помиляється. Але побачиш людину негарну , але з гарною душею теж не дуже хочеться спочатку з нею спілкуватися . Отже зовнішня краса має теж велику роль але духовна краса - це друге Я людини . Чи приемно буде розмовляти з грубою, червствою та мерзотною але красивою людиною - ні , краще з негарною ззовні ніж негарною в середині !. Тому я думаю що духовна краса - це найголовніше у житі людини , а краса зовнішня це "підстраховка" людини.
Не звертайте уваги лише на зовнішній фасад, дивіться глибше і самі намагайтеся бути людьми з душевною красою – і ваша справжня, духовна краса засяє новими гранями. Тільки тоді ви зможете стати справжньою людиною.