Ми багато чуємо про відродження. З телеекранів і газетних шпальт до нас звертаються найповажніші люди, закликаючи відродити економіку, мистецтво, сімейні традиції тощо. Здається, це дуже просто — відродити те, що було занедбане роками. Та виходить чомусь навпаки або принаймні не так, як спершу бажалося, і те, що здавалося легким на словах, насправді вимагає чималих зусиль. Чому так трапляється? І взагалі, що нам потрібно відроджувати?
Найбільша цінність нашої незалежної держави не заводи і фабрики, не шахти і нафтові свердловини, навіть не лани та сади. Найбільша наша цінність — люди. Без їх діяльної участі, без їх творчої наснаги не була б наша земля такою прекрасною, якщо б взагалі вона існувала. Тепер, здається, зрозуміло, що відроджувати необхідно власне людину?
Що означає “відродити людину”? Це означає повернути їй надію в майбутнє, вилікувати її від залишків страху, надати можливість кожній вільно розвивати свої здібності. Нарешті, просто подарувати кольорову повітряну кульку червневого сліпучого дня. Людина повинна мати можливість реалізувати всі свої прийнятні із суспільної точки зору вподобання й бажання, їй ніхто не повинен у цьому заважати.
Цікаво знати, що станеться тоді, коли гідність і цінність кожної окремої людської особистості буде відроджено? На мій погляд, усе буде досить просто, і охарактеризувати такий стан речей можна буде такою фразою: “Життя нарешті налагодилося!”
Чи ми не забули про відродження економіки, мистецтва, сімейних традицій? Звичайно ж, ні. Справа в тому, що коли на суспільно-політичну й економічну арену вийде нова людина — сильна, сповнена почуття власної гідності, чесна й чиста, — то остаточне відродження в усіх сферах нашого життя стрімко посуне вперед. І, запевняю вас, ми ще будемо свідками цих подій недалекого майбутнього.