Зачарований красою цариці, зодчий вирішив побудувати палац незвичайної архітектури.
Монастир скидався на грізного лицаря, вбраного в казковий панцир.
Вулицею проїжджав віз, запряжений парою добрих коней.
На возі, накритому брезентом, сиділи в плащах двоє дядьків.
Неширокою стежкою, обсадженою смородиною і квасолею, йшли вони вниз.
Натомлена, важкою працею Катря вже нічого не розуміла.