Сучасні наукові відкриття виникли не на голому місці. Розпочавши систематичні дослідження в ХІХ столітті, українські вчені зробили великий внесок у досягнення біології. В Україні було створено наукові центри в Харкові, Києві, Одесі, Львові, в яких плідно працювали лабораторії, виховувалась ціла плеяда талановитих учених. Коло їхніх наукових інтересів було надзвичайно широке й охоплювало всі галузі біологічних знань. Сьогодні в Україні працює понад сто навчальних та наукових закладів, у яких розробляються фундаментальні проблеми біології.
Шухова Е. Учені-біологи/ Е.Шухова , В.Гончарова //Біологія і хімія в шк. – 1998. - №1. – С.36-43.
Надзвичайно важливими є практичні дослідження Інституту геронтології АМН України. Відкриття вчених – геронтологів відзначені міжнародними преміями. В усьому світі вважається, що Україна є Меккою геронтології.
Особлива заслуга у розвитку геронтології належить вченому зі світовим ім'ям Володимиру Фролькісу. Його дослідження щодо сутності старіння організму не мають аналогів в світі. На думку вченого, будь-яка жива система має свій строк життя. Старіння, треба сприймати як нормальний, природний, багатопричинний процес. Геронтологія ставить завдання не лише додати роки до життя, а й життя до років. Вплинути на темп старіння – означає відсунути термін виникнення вікової патології. Нові біохімічні відкриття в галузі геронтології дають змогу подовжити вік молодості. Отже, людська раса якісно покращиться і стане сильнішою. Адже відсоток людей, які помирають від природного старіння, неймовірно малий.
Виленський Ю. Антистарение по академику Фролькису // Киев. новости.-1999.-30янв.
Фролькіс В. Здоров’я – то висота, до якої ведуть сотні стежин // Освіта України. – 1999.–13 берез.
Велике значення для розвитку як української, так і світової біологічної науки мала діяльність О.О. Богомольця (1881-1946), організатора і директора Інституту експериментальної біології та патології України та Інституту клінічної фізіології АН України. Основні наукові праці вченого присвячено проблемам довголіття, фізіології, ендокринології, вегетативної нервової системи. Під його керівництвом в СРСР було проведено перший у світі перепис довгожителів. Однак, найважливішим напрямком його творчих пошуків стало вчення про сполучну тканину, її морфогенез, клітинні компоненти, та безклітинні структури, їх участь і роль у фізіологічних і паталогічних процесах в організмі як цілому. Вчений встановив, що сполучна тканина утворює в організмі своєрідну систему зі складними функціональними проявами, а її гістологічні елементи надзвичайно різноманітні. Ця так звана неоформлена тканина населена різними активними клітинними елементами. О.О. Богомолець запропонував нову, основану на глибокому аналізі світової літератури і власних фундаментальних дослідженнях, оригінальну концепцію сполучної тканини, як фізіологічної системи, що відіграє важливу роль у життєдіяльності організму. Вчення О.О. Богомольця про фізіологічну систему сполучної тканини сприяло виникненню роду нових наук, наприклад, алергології, а також різноманітних модифікацій вчення про імунітет, яким зараз надається важливого значення.