Вночі світ людей завмирає. Один за одним гаснуть вінка будинків, пустіють вулиці та дороги. Самотні ліхтарі освітлюють невеличкі острівки простору.
Навколо панує темрява, а в небі спалахують міріади зірок. Ближче до півночі небо в одному місці світлішає, бліда заграва поступово розгоряється. Через кілька хвилин зринає повний місяць, на якому навіть з землі видно чудні малюнки, створені рельєфом його поверхні. Хтось бачить там обличчя людини, хтось диковинних тварин або ще щось інше.
Зі сходом місяця стає так світло, що легко можна розрізнити силуети домів, дерев, навіть окремих листочків на них. А на землю падає їх чітка тінь. Увесь нічний світ постає перед нами, ніби вкритий сріблястою фарбою.
І незважаючи на те, що більшість людей солодко сплять вночі, нічне життя в природі продовжується. Влітку цвіркуни не замовкають до самого світанку. Виходять на нічну прогулянку коти, вони стрімко та беззвучно шмигають повз непомітно для людського ока . Десь у садку шарудить у кущах їжачок. Зривається з даху зграя кажанів. А у лісі полюють нічні хижаки – коти та сови.
Вночі зазвичай так тихо, що поодинокі віддалені звуки – голоси людей, собачий лай, скрип дверей – чути, ніби вони зовсім поруч.
Особливою прикрасою нічної природи є місячна доріжка на водоймах. Вона тягнеться від обрію у тому місці, над яким пливе місяць, до самого берега. Здається, самі хвилі приносять світло туди. А навколо доріжки – спокійні та темні води. Це улюблений пейзаж багатьох художників та фотографів.
Ніч заворожує та надихає. Кожен з нас хоч раз милувався її таємничою красою, оспіваною митцями всіх часів як чарівну пору роздумів, відпочинку, творчого натхнення та любові.