Слово - бумеранг. Не забувай про це
Наприклад, ти невдало пожартував над кимось, посміявся над чужою бідою, зачепив людину. І все, слово подіяло, людина образилася. Всім, хто це чув, стало неприємно, всі тебе засудили. Або ти почав критикувати, а потім опинився неправий. Або нагрубив, накричав, зробив комусь боляче. Потім може бути самому дуже соромно. «Краще б я й рот не відкривав» - думаєш.
Іноді потрібно поберегти співрозмовника, не «різати правду-матку» йому в обличчя. Є такі речі, почувши які, людина може і не пережити їх. Як писав поет: «Словом можна вбити». Я навіть бачив у дитинстві один старий фільм, вже забув назву. Там автогонщик розбився під час ралі, а його дружині лікарі сказали, що він не доживе до ранку. Вона з горя викинулася з вікна. А потім виявилося, що лікарі помилились, хлопець вижив.
От кажуть: «Беру свої слова назад!» Але не можна повернути слово назад, можна лише вибачитися. А осад необережні слова все одно залишають.
Раніше я думав, що правду завжди потрібно говорити прямо. І мені не подобалися приказки типу «Мовчання - золото». Або, наприклад, «Сказання слово - срібне, а не сказане - золоте». Чого сидіти і мовчати?
Але зараз я розумію, що насправді не все в житті варто вимовляти вголос. Те, що ти вважаєш правдою, може виявитися помилкою. Перед тим, як що-небудь сказати, треба подумати: а чи не стане гірше від цих слів? А чи стане краще?