Осінь.
Чудова пора, яку так люблять описувати поети. Пофарбовані у яскраві кольори
дерева, легкий вітерець, що гойдає гіллям,
наче заколисуючи його. Але інколи вітер, ніби пустуючи, налітає на дерева, і
зриває з них листя, щедро встеляючи ним
землю під ногами. Жоден художник у світі не може передати всю палітру
кольорів, що є у цього килима. Жоден композитор не може передати неповторний
шепіт листя під нашими ногами. Небо стало похмуре. Сиві хмари інколи починають плакати дощем на холодну землю. Пташки готуються до польоту у вирій. Сонечко все рідше й рідше виходить з-за хмар.