Я добре пам’ятаю свій перший шкільний день – своє перше вересня. Це один з найдорожчих днів у моєму житті. Біля ошатної і красивої школи грає музика. Багато квітів. Наче на святковому вокзалі когось проводжають. І серед них – ти. Ти вирушаєш у далеку дорогу, в подорож в країну під назвою Школа.
За час цієї подорожі ми дізналися багато нового, відкрили нерозгадані таємниці. Ще вранці не здогадувалися, чому буває день і ніч, а тепер можемо самі кому завгодно пояснити. Ми познайомилися з різними рослинами, і навчилися їх самі вирощувати. Ми дізналися, що таке електрика, і вона стала нашим другом. І найголовніше: ми зрозуміли, яке велике чудо – книга.
З кожним роком я з нетерпінням чекаю перше вересня. Для мене це свято, яке я запам’ятаю на все життя. Шкільні роки – самі безтурботні і найщасливіші роки. Хоча деякі так не вважають і хочуть швидше покинути школу, хочуть бути самостійними, дорослими. І часом забувають про те, що дорослий світ – дуже непростий світ. У кожного з нас є свої проблеми, які нам здаються дуже важливими. Ми вважаємо, що нас навантажують, не розуміють, змушують вчитися, не дозволяють довго гуляти. Тому і мріємо швидше стати самостійними. Але ми не замислюємося про те, що в дорослому житті набагато важче. Адже разом із закінченням школи закінчується наше дитинство. Як ялинкове свято, кінчаються казки, як стрічка в кіно, обриваються сни. Вже не сподіваючись на чиїсь підказки, ми самі повинні вирішувати всі завдання.
Деякі вважають, що всі школи однакові. Але це не так. Шкіл багато, але кожна школа, як і людина, має своє обличчя, душу, серце. А душа школи залежить від головних дійових осіб – учнів і вчителів. Кожен з нас запам’ятовує щось своє про рідну школу. Для одних – це дискотеки і шкільні вечори, для інших – олімпіади, конкурси, улюблені уроки, а для мене – перший день у школі. Але найголовніше – у школі ми здобули справжніх друзів. Кажуть, що шкільна дружба найміцніша. Може бути, тому, що ми багато часу проводимо разом, добре знаємо один одного. І, звичайно ж, на вечорах шкільних друзів нам завжди буде що згадати про наше шкільне життя.
Шкільні роки пролітають дуже швидко. Нам ніколи подумати про прожиті роки. Але все ж хоча б іноді, увійшовши у свою школу, потрібно зупинитися на мить і подумати про те, що нас чекає гарний день. Нас зустрінуть вчителя, весь сенс життя яких – навчити тому, що знають самі. Вони розвивають нашу увагу, пам’ять, уяву. Вони допомагають нам знайти свій шлях у житті. А найголовніше – своїми справами і своїм словом викладають нам найголовнішу науку – бути людьми. Учитель веде нас крізь роки дитинства, юності, здійснює щоденний, часом непомітний подвиг – віддає нам свої знання, вкладає в своїх учнів частку свого серця.
Напевно, у кожного з нас є улюблений учитель. Найчастіше це класний керівник. У деяких – це вчитель по якомусь із предметів. За що ми любимо вчителя Швидше за все, за доброту і справедливість, за цікаві уроки і творчий підхід до своєї справи. Велике щастя – зустріти такого вчителя, який своєю добротою і любов’ю до предмета розпалює у своїх учнях іскри творчості. Час не стоїть на місці. Пройдуть роки, невпізнанним стане життя. Напевно, зникне ряд сьогоднішніх професій, з’являться нові. Але поки існує людство, збережеться високе звання – учитель, завжди залишиться людина, яка не представляє своє життя без учнів, без школи. Це вони, справжні вчителі, роблять все, щоб наші шкільні роки дійсно були чудовими. Тому школу потрібно пам’ятати завжди, неможна забувати вчителів. Нехай буде життя гідне їх зусиль. Вчителями славиться наша країна, а їхні учні приносять їй славу. От саме тому мій самий пам’ятний день у школі – це день, коли у вперше переступив її поріг.