Михайлик — це маленький хлопчик з безпосереднім та щирим
сприйняттям навколишнього світу. Як і всі діти в цьому віці, він любить
дурачитися і радуватися життю. І хоча він і живе бідно в важкий
післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням
з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому
справжнє щастя. І хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім
не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву
книжку.
Більш за все Михайлик хотів вчитися, тому він рано почав читати і
книжки йому стали мудрими порадниками та вірними друзями. Навіть те, що
хлопчик немав взуття, одягу, зошитів та підручників, його не зупиняло
йти до своєї мети – стати вчителем. Він власноруч виготовляв чорнило і
взимку босоніж бігав до школи, або, загорнувши в кирею, через усе село
його носив батько.
З раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан, він вчиться любові
до рідного подільського краю, щирості, співчуття та людяності, і вже
вміє відрізнити злих лицемірних людей від добрих справедливих. Він
поважає працю дорослих і з радістю допомагає своїм батькам. Рідні були
для нього найкращими вчителями. Від батька він навчився поважати багату
на врожаї землю та трудівників в полі, від мами – любити природу рідного
краю та з добротою відноситися до людей, від діда навчився бачити в
простому прекрасне та незвичайне, а також дотепного гумору та бути
майстром на всі руки.
Оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним, зокрема,
Мар’яна намагається йому допомогти, для дівчини Люби він є найщиріший
друг, а дядько Себастіян часто проводить з ним вечори. Михайлик лише
починає формуватися як особистість, а дорослі вже бачать великий
потенціал в цього хлопчика, адже Михайлик не лише кмітливий і розумний, а
ще й цілеспрямований, так як для того, щоб дістати нову книжку що лише
він не вигадує.
Дід пророкував йому: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри…» і
пророцтво збулося. З сільського маленького нікому невідомого хлопчика
виріс великий український письменник, який не забув свої корені, і добре
пам’ятає всіх рідних і односельців, завдяки яким його мрія збулася.