Одним із основних завдань було вирішення продовольчої проблеми і виведення сільського господарства із глибокої і затяжної кризи. На Пленумі ЦК КПРС у вересні 1953 року була прийнята постанова про невідкладні заходи у розвитку сільського господарства. М. Хрущов визнав, що виробництво зерна на душу населення та поголів'я худоби в абсолютних цифрах були меншими, ніж за царських часів. Він вказав на причини відставання сільського господарства, що зводилися до низького рівня його фінансового і матеріально-технічного забезпечення, скрутного соціального становища селянства. Відтоді почалося здійснення низки заходів економічного стимулювання сільськогосподарських підприємств: збільшено капіталовкладення, підвищено закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, надано деякі права колгоспам у плануванні виробництва, підвищено
оплату праці колгоспників, знижено податки з присадибних селянських господарств, розширено культурно-побутове будівництво на селі. Колгоспи дістали право вносити зміни у свої статути, враховуючи місцеві умови.