Так, я цілком згодна з наведеним вище висловом.
Життя буває тяжке і несправедливе, ми на нього часто ображаємося. Ми хочемо
жити як у казці і нічого для цього не робити. Хтось іде вперед, бореться з
труднощами, а хтось покірно пливе за течією. Ми всі ставимося до життя
по-різному: одні зневажливо, руйнуючи його своїми ж руками, інші – обережно,
цінуючи кожну мить.
Зараз ХХІ століття. Людина завдяки грошам може купити майже все, навіть
здоров`я. Так, саме здоров`я. Хтось, не маючи грошей, важко працює для того, щоб мати гідне
життя, а хтось має все просто так. На жаль, несправедливість зустрічається
досить часто, але це не привід зупинятися, навпаки, це має підштовхувати до
рішучих дій, до боротьби за власне щастя.
Є безліч прикладів з літератури, які доводять, що життя – це боротьба.
Боротьба за щастя, за волю, за любов…
У нашому житті також достатньо прикладів, які є підтвердженням даної тези.
Лікарі часто говорять, що доки хворий сподівається на краще і бореться, доти є
надія. Як тільки він перестає боротися – надія на одужання зникає.
Життя – це боротьба. Боротьба за місце під сонцем, за щасливе майбутнє наше
і наших дітей, за завтрашній день. Люди, які зупиняються і не намагаються
подолати життєві труднощі, приречені, скоріше, на існування, ніж на повноцінне
життя. Для того, щоб чогось досягти потрібно рухатися вперед, розвиватися,
самовдосконалюватися… І тому, на мою думку, життя – це часто і боротьба з самим собою, з лінню, з пасивністю… У кожного з нас одне життя,
ми не зможемо прожити його ще раз. І якщо просто пливти за течією, не робити
спроб щось змінити на краще, то може так статися, що життя буде прожите марно.
Щоб цього не сталося, ми маємо усвідомити, що не можна зупинятися чи вертати
назад – тільки вперед – до кращого майбутнього, до нового дня!