Українська мова сьогодні існує в новому вимірі. Україна здобула незалежність. Наша мова розвивається абсолютно вільно, без перешкод. Якщо ще кілька десятиліть тому мова українського народу потребувала захисту й навіть порятунку, то сьогодні вона вимагає від нас дещо іншого. Насамперед, повноти існування, повноти втілення, повноти буття.
Щоб мова тобі підкорялась, треба просто любити її. Повірте, що мові досить нашої любові, аби бути знаряддям добра, віри, щастя. І кожна людина повинна зробити свій вибір на користь прогресу, добробуту, взаєморозуміння.
Що ж саме я можу зробити для рідної мови? Одне знаю точно: вона потрібна мені. Багато слів можна нагромадити, пояснюючи ясні, зрозумілі положення. Та хотілося б перейти до діла.
Щоб процвітала рідна мова, треба користуватися українською не лише в побутовому спілкуванні, а й усюди, де взагалі є потреба в мовленні. Писати треба теж лише українською, не кажучи вже про читання. Дуже багато може також дати глибоке вивчення закономірностей нашої мови. Адже уважне читання лише однієї сторінки прози Пантелеймона Куліша або Івана Багряного дає більшу користь, ніж “присутність відсутності” на уроках української мови. Зараз проводиться чимало акцій, у тому числі молодіжних, де багато дискутують на популярну зараз мовну тему. Я згоден з тими, хто проводить такі акції. Нехай лише до кожного з дискутуючих буде застосовано правило: говорити треба правильною українською мовою, без надмірностей, русизмів і такого іншого, чого в нашій мові й так досить. Ми повинні врятувати українську мову від деяких політиків та невігласів, які калічать і принижують її.