Після довгого літнього дня, коли сонце сідає а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати, коли на бліде , втомлене днем небо з'являються крадькома несміливі зорі. Маланка з Графійкою волочуть курною дорогою у тому тіла й приємні почуття з ціпочкою скінченого дня. Вони несуть до дому спечене, як і земля, тіло, а в складках одежі- пахощі стиглого колоса. Розігнута врешті спина, спущена вільно рука, злегка тремтяча від цілоденного напруження.