Справжня краса ніколи не кидається в очі,її не можна побачити з першого погляду,вона завжди знаходиться на глибині.Це можуть бути діаманти,які сховані глибоко під землею,коштовні перлини на дні океану,чи безцінні скарби у глибині людського серця.Кожен вибирає,те,що йому до вподоби.Життя нагороджує нас близькими людьми,які дарують нам безцінні скарби.Ні!Це не діаманти,не дорогоцінні перлини,а що ж тоді?що ж таке справжня краса і як вона повязана з безцінністю?
Для мене краса-це чиста людська душа,яка кожного дня дарує оточуючим любов і щастя.Це найбільша цінність того,що люди можуть дати одне одному.Ще змалку батьки закладають ці скарби у маленькі дитячі серця.Проте,не завжди ми бачимо усю красу.Часто ми вимагаємо від близьких матеріальні речі,які не роблять нас по-справжньому щасливими,ми стаємо егоїстичними,таким чином завдаючи болю близьким і собі.Потрібно неодмінно цінувати людей,які дарують щастя,наповнюють наші серця коханням і просто є поруч.Хіба ж це не краса?Жодне золото світу не зрівняється із цим.