Образом трагедійного звучання є Регіна. Життєвою драмою героїні було те, що вона всупереч власному бажанню (хоч і на деякий час) погодилась із жорстокими нормами соціального світу. Розкриттю справжнього єства Регіни сприяють зображення сцен ЇЇ сімейного життя.
Її чоловік Стальський скаржився на своє нещасливе подружнє життя, «знищене, затроєне». Для нього Регіна – «ворог, найтяжчий, смертельний ворог». Якою ж стала героїня після десяти років заміжжя? Автор описує здивування, біль та приховане егоїстичне почуття задоволення Євгенія у момент зустрічі після довгої розлуки з ідеалом своїх мрій: «То була якась виблідла, невдатна копія його ідеалу. У неї не було того чарівного блиску, що колись так раптово, безвідпорно заполонив його душу».І. Франко підкреслював думку про те, що Регіна – жертва багаторічної боротьби між високою піднесеністю та негативним сприйняттям світом подібних натур. Отже, цілісний розвиток характеру героїні гальмувався несприятливим оточенням.
Божевільна Регіна вбила свого чоловіка жорстоко. «Хробачок» відліковував кожен рік її страждань, коли доводилося терпіти знущання нелюба. Не знайшла й часточки своїх ідеалів героїня. її смерть вражає читачів, примушує замислитись над проблемами трагедії людини, що не знайшла реалізації своїх мрій. Образ Регіни такий же психологічно вмотивований, як і Анни Кареніної чи Офелії.