перетворення будь-чого. Найбільш загальне поняття для процесів, що відбуваються у всесвіті.
1. (у літературознавстві) перетворення однієї форми образу на іншу, видозмінення тропа. Основа М. — є придієслівний орудний відмінок, що виконує додаткову семантичну роль при предикаті, коли суб'єкт мовлення зазнає постійних перевтілень:
Отак тая чорнобрива
Плакала, співала…
І на диво серед поля
Тополею стала (Т . Шевченко).
М. має схильність до образотворення через епізод ліричного сюжету, тоді як метафора охоплює весь сюжет, має визначальне семантичне навантаження. М. — найдавніший троп, у ній вбачається відгомін міфологічного світосприйняття, за яким всі явища трактуються взаємоперехідними: «Струнка тополя тонша й тонша,/ мов дерево ставало б птахом». Найчастіше М. вживається при дієсловах «бути», «стати», «прикидатися», «бачитися» тощо